ОСІНЬ ТУ ПРИГАДАЙ, ТИХО ПАДАЛО ЛИСТЯ
І КИЛИМОМ СУХИМ ЗАСТЕЛЯЛО ПОЛЯ,
А КАЛИНИ БУЛИ У ЧЕРВОНІМ НАМИСТІ
ВІД ЯКОГО, НЕМОВ, ЗАПАЛАЛА ЗЕМЛЯ.
ОСІНЬ ТУ ПРИГАДАЙ, СУМНО ВІЯЛО ДИМОМ,
ВІТЕР ДИМ РОЗГОЙДАВ, ПАХЛО ОСІННЮ СКРІЗЬ.
Я В ТУ ПОРУ БУЛА НЕЗРІВНЯННО ЩАСЛИВА,
СЕРЦЕ В ГРУДЯХ ЦВІЛО І ПРОСИЛОСЬ У ВИСЬ.
ЯК ТОЙ ЛИСТ НА ВОДІ, ВІДДАЛАСЬ Я НА ВОЛЮ
ХВИЛЬ БУРХЛИВИХ ЖИТТЯ, ХВИЛЬ БУРХЛИВИХ РІКИ.
ЗРОЗУМІЛА ТОДІ, ЩО ЗУСТРІЛА Я ДОЛЮ,
З НЕЮ РАЗОМ ПРОЙШЛА ЧЕРЕЗ ДОВГІ РОКИ.
ОСІНЬ ВКОТРЕ ПРИЙШЛА, ТЕПЛА, МИЛА, БАРВИСТА.
СЕРЦЕ В ГРУДЯХ ЦВІТЕ, ЯК ТОДІ МОЛОДЕ.
СКЛАЛОСЬ НАШЕ ЖИТТЯ, ХОЧ ЩОСЬ МОЖЕ НЕ ВИЙШЛО,
АЛЕ ВСЕ Ж МИ РАЗОМ, НУ А РЕШТА ПУСТЕ.
НАШІ ДІТИ РОСТУТЬ, ВЖЕ ДОРОСЛИМИ СТАЛИ,
ВЖЕ ТАКІ, ЯК БУЛИ У ТОЙ ДЕНЬ Я І ТИ.
МАБУТЬ ОСІНЬ СВОЮ ВЖЕ ВОНИ ВІДШУКАЛИ,
ЧИ ВЕСНУ, ЧИ ЗИМУ, ТІЛЬКИ ЩОБ НА ЗАВЖДИ́.
РАЗОМ ПІДЕМ В НАШ ЛІС, ЩЕДРО ОСІННЮ ВБРАНИЙ,
ХОЧ НА СКРОНЯХ ВЖЕ СНІГ СИВИНОЮ ІСКРИТЬ.
БУДЕМ ТАМ МОЛОДІ, РОКИ НАШІ ВСІ З НАМИ...
ТУТ ТАК ХОЧЕТЬСЯ ЗНОВ ЩЕ СОЛОДШЕ ЛЮБИТЬ!
1995 рік Східниця
Хоч життя уже вступило в осінь, а почуття залишилися як в юності!
