Відправлялись хлопці
в далеку дорогу,
заховала матір
у душі тривогу.
“Ой, матусю-нене,
а Ви не журіться,
до своїх синочків
краще усміхніться.”
“Ой, сини-синочки,
від землі до неба
береже Пречиста -
помолитись треба.
Я, сини-синочки,
стану усміхатись,
як додому скоро
станете вертатись.
Станете вертатись
із степу, від поля,
де хилились верби
і росли тополі.
Де кордон тримати -
доленька свята,
повернетесь, милі,
як зникне роса.
Як роса на сонці,
темрява в віконці,
як настане день,
час рідних пісень.
А ви повернетесь
з вільної землі,
отоді вже з миром
будуть на землі.”
28.12.2018.-4.01.2019.
Світлина із інтернету.
