А знаєш, завтра стане краще,
Візьмемо віскі, може два,
І зранку вип'єм пиво натще,
Щоб не боліла голова.
Але сьогодні ми гуляєм,
Гуляєм мов останній раз.
Чужа рука всім наливає,
Чужа і рідна одночас.
На дні стакана ще лишились
Тих кілька крапель, але в них,
Немов в сльозах твоїх відбились,
Всі спогади, де разом ми.
І знову все перевернеться
Вверх дном у мене в голові,
А відображення сміється,
Я бачу лиш себе на дні.
Пляшки порожні вже повсюди,
Захмелений лунає сміх...
Коли скляні цілую губи,
Я забуваю смак твоїх.
Але сміятися не хочу,
З'явились сльози на очах.
Це лиш від диму, я не плачу...
Мені немов зриває дах.
Мабуть тобі це не збагнути,
Розбилось серце лиш моє.
Хоч як старався все забути,
А краще зовсім не стає.
Вже знаю я, що буде зранку,
Цей день як всі, зімкнувся круг...
Депресія - моя коханка,
Самотність - мій найкращий друг.
01.02.19
сумно ... останнім часом практикую частіше "видихати"... не затримувати в собі важкі спогади... спробуйте, можливо і Вам допоможе. душевного спокою і тепла Вам...
настане завтра 
Сумно, важко і, в певних рядках, близько.
.
... останнім часом практикую частіше "видихати"... не затримувати в собі важкі спогади... спробуйте, можливо і Вам допоможе. душевного спокою і тепла Вам... 
