На перехресті грубих протиріч
Стояли ми, палаючи прощанням.
На вулиці уже стояла ніч,
І вечір віддавав розчаруванням.
Я трохи кашляла, а потім знову в плач.
Ти говорив, спокійно і відверто,
А я чекала ще твого "Пробач...".
І ти вже знав, що я буваю вперта.
Ти не сказав,а може через стук
Шалений серця я тебе не чула...
Та на мені ще й досі слід твоїх гарячих рук,
Я б навіть серед тисячі людей його відчула.
І думати не смій, що я тебе забула.
І Вам добра! 
