А гра буває різною,
Гра буває зовсім непомітною,
На одній лінії метро,
На кінцевій станції воно -
Перехопило подих - понесло,
Ти посміхнулась дуже тепло,
І моє льодяне серце,
Розтало, по жилам потекло....
Скажи, чому так не чесно,
Мене час забирає недоречно,
Твої наймиліші руки,
Мого тіла найстрашніші муки,
Твої губи доторкнуться до моїх,
Мої очі знають правильний підхід,
Та вже не буде тих питань,
Які вели нас до пристрасних зітхань.
Хтось з неба снігу натрусив,
А хто його про це просив?
Все навколо стало білим,
Все навколо стало милим,
А твоя гра скінчилася так швидко -
Все навколо стало непримітним,
А мій годинник показав,
Той час коли тобі сказав.....
Скажи, чому так не чесно,
Мій час спливає не доречно,
Твої солодкі руки,
Моєї душі неймовірні муки,
Ніколи вже так не буде,
Ти покинула майбутнє,
Не прозвучать ті запитання,
Які все знають про кохання....