В Єдності найновішій (незнайомій! самоусвідо-млюючій)
Все, що вивалилось з двадцятого століття, — не годиться.
Важливо — особисте самоусвідомлення поета і художника.
Самоусвідомлення художника! — слова ці з новими значеннями називали — одиниці, та й то не щодо себе, а — Мо-царта і Бетховена, у девятнадцятім столітті… (взяти хоча б німецьких дослідників…)
Ніхто не додасть до цього штучно ні риски, ніби з новіших знахідок, правди художніх відкриттів, з процесів освоєння нового часу. Чому?
Штучність, вторинність якось ще можливі у культурно-неперехідному часі і становленні. Та не тепер, в понищеній культурі і депресії всіх творців — окрім тих, які над світським міцно прикріпились до Христа — на переломі й розриві між недуховним і новим еоном…
Нестерпна правда для халтурників по життю — до цього потрібно було… 20 років (хоч би стільки) готуватися, духовно працювати (внутрішня робота).
Якщо я прийшов випередити всю стару суттєво недохудожню підмінену культуру, що після Данте, — то що ж? Єсть бачення, відкриття художні, ідеї небесні, повнота рівноваги небесного з земним: тож неминуче самоусвідомлення художника.
Не придурюйтесь, академічної сухої січки (із земного менталу) в дусі нижчої вибудованості протестантизму — досить, аби здогадатись або побачити думками підхід правди. А на доказ нагадую вищий протестантизм, в якім одиниці своїм незаперечним унікальним перебуванням в серці з Христом (отверезіння розуму і відчуття волі Божої у внутрішній людині) випередили в реаліях відстаюче православ’я московського штибу.
Мертве воно: не приймає новизни і творчості.
І як інший приклад, Джойс Майєр: мільйони негрів, і білих, і кольорових сама з поміччю Христа витягує з депресій і т. ін., унікально творячи найпотрібніше зараз: єднання світської професійної психології з світлом Христовим.
Про це знає патріарх Гузар, роблячи кроки Церкви у цьому. Програшним шляхом, військовопсихологічним, патріарх Кирил пробує підкорювати Лівобережну Україну…
Програє християнство, Росія, Україна, і все і всі. Але такі є реальні свого роду змаги чи випробування, сказано, що завжди мусять виявитися між вас і найрозумніші, і найперспек-тивніші в Ісусі Христі.
Проте я скажу: це не має світового значення для художництва. Для культури нової, непідміненої.
Саме світло розуму Христа, а, як знаєте, без нього не було і нема бачення розумними очима в серці ні відкриттів від Бога, ні світозбудувань, ні богослівських відкриттів, ні відчу-вання волі Божої, дає зараз просвітлення культури, набуття культури — просвітленої Христом. А ви скажете: не бачу художників нових, де вони?
Пояснюю, підказую: патріарх Кирил теж не знав, не знає, можливо і не взнає, на що він наштовхнувсь і пробивсь в Україні. Та й може програти вчення, нічого глибинного не усвідомлюючи. Патріархи на дні пекла є, патріархи і на Небі є.
Подвижники і святі — вище за патріархів на Небі. Як казав ап. Петро? Треба слухатись Бога!
Тому, як казав св. Палама, очистимо розум. Залишім не нашу справу, не осуджуємо нікого, робимо в Богові справу свою.
Отже, художники є.
А при христоцентричності і особливо необхідній нині церквоцентричності, при тяжінні до неділимої Церкви Христа, в незчисленності художніх поезій і світів, грандіозності ще не бувалих поем-брил, поліфонічних і драматичних поем-храмів (найоб’ємніший, найвирішальніший вид поезії)... Псалмів, що спалюють похіть (найреліктовіших і найархетипніших брил-першостраховиськ вогненних!), від яких втікають уми-пісюни пізніших вже розпадних фрагментів, вже безнадійної художньої творчості, без найвищого польоту-синтезу органічного орга́ну Богокосмічного в Єдності незнайомій...
Хтось та й буде. Кого Бог дасть...
Бо без запліднюючого, вам скажу, шкворіню не серафічного, а жахливого Божественного Еросу (знають святі), не зможете промовити так, як я.
Бо без всього цього в мені переорювання ( не мечем — життєдайним Пругом із серця Христа) мене, таїнного нема і слова таїнного нема ніби.
Бо в міру усвідомлень можете сказати радше, що вас нема (а те настає в радості Бого-людського поєднання й невідрізняння!); не скажете й що ви, але звідаєте Бога, Всеживотворящу Тройцю… прославите Тройцю!
До Бога наближеним хоча б раз — властиво це, бо вони — преобразились.
Бо і Христос є, і Мати Сина Божого є , і світи поезії їхньої є… А проте без натхнення Марії і святих дійсно- таки нічого нема! Навіть це видно.
Споживацтво нинішнє — інфантилізм. До загибелі це.
Попереду швидка і жахлива переміна всього світу, дуже страшна — як для нинішніх.
Отже, і ви приймете те, що далі: гри не буде. Не буде дам, «понравіться», тягучки, загравань, не буде кому для кого грати.
Часу мало в художника, оновленого духом-умом, — волі, що себе усвідомлює.
( Досить, трохи зупинимося, чую «радянські пищання»…)
Продовжимо.
Одних час кине — кудись туди, ще одних — десь-інде, третіх — не зна куди, і це безумовно. Споживальщики, що присмоктались до Землі, — вони чи взнають, чого так?
Працюйте і самоусвідомлюйте. Далі вам куди?
Дякуйте Богу, ось тепер веселіше.
Тобто?
Так, як це є в музикальному розучуванні невідомого твору: якщо є у людини вища зібраність духу (і даних) — тоді ясно, що потрібен дух і характер, сама ця якість діючого унікально духу: взаємно проникнутись духом композитора і його твору, тоді вправленість у волю Божу приносить нез’ясненну зосередженість — і точність виконання!
Це при найвищому рівні духу, бо ноти однакові для всіх.
І в розучуванні нового твору теж ніби диво: дух включає цілісність людини, грають водночас дві руки у розучуванні-виконанні твору.
На нижчому рівні звичайно розучують окремо рукою правою, окремо — лівою, потім — зводять докупи.
Професіонали надзвичайно, і дуже сильно й тонко чують все, і особливо цей момент.
Бо грати всі вміють, — та справа в тому, що я вам сказав…
Другий приклад, для тих, хто не чує музику, не сприймає.
На тарілці сметана і кусень масла з неї: і як ця сметана споглядатиме гору масла, розуміючи запізно чи здогадуючись: бути в майбутті духовнім і жити в Бозі — можна лише будучи маслом?..
Аналог третій: поліклініка для людей душевних і людей духовних — як це є? Бо коли людина душевна, то в неї одна побудова душі, а в духовної людини — протилежна: перша спрямована назовні, живлення її матеріальне: біохімічне і т. ін. В духовної побудова душі інша: оскільки душа врощена у споживання із внутрішнього джерела (Бога, який Дух).
Хто що знає далі — вам підкаже, яке лікування до чого привести може...
І тут швидкометикуючим досить.
Одна суть у цьому і суть ця — дух. Дух — найвищий, діє він по-своєму, неповторно, скрізь. Це дух, він діє так, як він діє, це важливо, а не оцінкові реакції.
Друзів Бог підняв над інтелігенцією, — над глухим кутом.
Важлива висота творчо-молитовного духу. Час — для таких.
Фактура часу особливо сприяє дії духу.
Добре, якщо людина в Церкві давно, якщо вона вкорінена в Христа і в Дух Святий (генералізація! і — свобода!).
Єпископи — стримуючі люди Церкви, так є, вони не відповідають за живий розвій просвітленої Христом нової культури в світі. Бо це ченці.
Відповідальність перед Богом на себе прийматимете? Думати вслід за любов’ю у свободі синів Божих — у Духові Святім будете?
Бо хто керується думкою, що він краще зробить, аніж з Богом зробить, той ще не починав знати.
Чи витримаєте, як режисер Криштоф Зануссі, признатись іншим: все життя присвятили не тому, чому слід?? Воістину, страшна світова доля інтелігенції.
Хто з вас зможе витримати, не тогокнутись, усвідомивши, що вся праця пішла намарно, і все життя пройшло не так, як хотів Христос?? Бог покаже — на розборі.
І далі: гроблячі Україну середненькі грушевські-невіруючі!.. (Але Бог своїх береже).
А своїм Бог все подасть! Христос перемагає любов’ю, дарує себе. Спасає Кров’ю і Тілом в Церкві. Христос — Голова Церкви. А як підніме над державами вас, Він, як більший?
Думати будете, творити зможете понад коробками держав, конфесій?
Врешті держава — мотор під кришкою: Вам чому, як то президенту, не вилазити з-під кришки, в шмаровидлі? Чого сидіти там?
Крилам духу — під кришкою потрібно бути??
Чи будете нерозумними?!
Думайте. Уток і основа — в тканині: якщо основою є ментал — це одне, а якщо — дух? Ви, скажуть, бог чи божевіль-ний, — витримаєте для Христа? Підозрілий чи юродивий…
Хто усвідомив себе в вибранні?
Нема чого робити біля нього трьом єзуїтам, шести євреям і шести українцям — вкупі взятим. Такий духовний отець. Духовний провідник такий… Друзі мої.
Бєсятінкою смотрім? Магією підглядаєте, перешкоджаєте, «християни», російські спецслужби без сорому… Ганьби долучаєтесь?..
Поезія-океан Богоматері і моя, поєднуючи ніби несумісне ( найвіддаленіші ряди і слова, бо — так дозволяє дух!), вибухаючи — зриває стереотипні «сині окулярчики з перенісь» — ментальні вторинні форми — від лівого вуха аж до правого вуха!.. чим у вас засліпленість знищує!.. І — у вас звільнення, воля! А диявол відступає і скаженіє!
Жертвуєм собою, якщо уподібнюємось Христу; поезія така — душі людські спасатиме.
Діти, одіяльцем накриєтесь?
Вивчаємо англійську, зламаного страшка?
Ок?
5.02.2011
ID:
881032
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Поетичний маніфест
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 28.06.2020 12:46:34
© дата внесення змiн: 28.06.2020 12:46:34
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
