Усю любов терпкій лукавинці своїй
Усе в достатку, в горі й благу
Душу ж ні в болі, ні в голоді, ні в жаху
Лиш в борні від деспота і за свободу.
Ж краще піт та сльози, навіть кров солодка
Як під своїм небом, сонцем - вітер, дощ любити,
Вже краще сіль з моря пити, ніж біль зсушити
Чи за чужі мед і хліб тюльпаном бути.
Краще б й цвіту уже не мати,
Ніж у тьми брехнею мир купляти.
Краще в боротьбі та смерть спокійна,
Ніж потім в золоті - гидке скорбіння.
