Мені цього дня, подзвонивши, сказали,
Що зроблено все, навіть більше ніж мали.
Але врятувати тебе не вдалося,
Їм шкода, нажаль, що таке відбулося....
А я, так і хочу тобі подзвонити,
Бо мрію про те, що не буде боліти.
Не буде боліти, не буде тиснути
У грудях, бо знаю - тебе не вернути.
Візьми телефон, розкажи де ти була,
Візьми, чи, можливо, мене вже забула?...
Без тебе життя - марафон нескінченний,
Без тебе весь світ у цей день незбагненний...
В цей день вже ніщо не можливо змінити,
Лише як раніше, шалено любити,
Любити душею, згадати минуле,
Яке, наче мить, цього дня промайнуло...
Від цього жаху я прокинувся в ліжку...
Ти спиш, як маля, обійнявши подушку.
Тебе, я зітхнувши, міцніше стискаю,
З полегшеним серцем тепер засинаю.
ID:
904059
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.02.2021 13:54:15
© дата внесення змiн: 08.02.2021 13:54:15
автор: jogasan
Вкажіть причину вашої скарги
|
