Пройміть душі безкрайні гидотні діри,
Серця мій пломінь - у вінковий терн.
Грому таїни слів, щоб стало віри,
Останку світла в окаянний ноктюрн.
Я Вас люблю, глухим жалем ниє бік,
Змій скалками в плоті означив гріх.
Жертв скрізні рани згубили лік
Ціла чаша жару личинкових стріх.
Скину вогонь у воду чесний біль,
Запалає море - знайду у нім життя,
Не візьму, зречусь віршів та хвиль
Тебе одну під стукіт, пам'яті повітря.
