Уважно слухай.
Звіре здичавілий.
Голодні пси, нікчеми та раби!
Ти не народ, а натовп дикий, сірий,
Якщо забракло сил до боротьби.
Ти різав по живому Україну,
ти слину чорну бризкав на святе!
Ти той, хто зрадив, неньку Батьківщину,
блакитне небо й Сонце золоте.
Ти той, хто відхрестився від матусі.
Вона ж тебе принесла на цей світ!
Ти горлопанив – «росіяни друзі»,
після століть тортур і лихоліть.
Манкурт безбожний, виродку пихатий,
гучніше всіх про «МИР» ти говорив,
і підпалив, батьківську, рідну хату,
і ворогів у рідний край впустив!
За що ж ти так ненавидів Вкраїну?
Вона ж тебе пригріла на грудях!
Якщо не любиш неньку Україну,
тоді один є, до Ростова, шлях.
А я залишусь на землі дідівській!
В душі зміцнився гурт переконань,
козацький рід мій добрий український,
ніколи не погине, так і знай…
