Я їм, я сплю, я маю хату.
Комусь нема куди тікати.
Комусь нема де прихилиться...
Комусь ...Народе мій...Де діться!?
Як вибратись з полону. Межі
Страшні пекельні і ведмежі.
Комусь нема куди схилиться,
Бо дах тепер зірвавсь, іскриться.
Над головою сіре небо
Не треба так, повір, не треба.
Цього нам бачити. Спочатку
Молімося, бо на остатку
Брати колишні, бандерлоги
Покинули свої берлоги
І вкрили небо літаками.
Тікати нам? То їм! Катами,
Вони постали. Від природи
Напевно не було породи...
Вони, як нехристі рогаті
Пішли собі у наші хати.
Комусь нема куди тікати...
Комусь не доведеться спати...
