(Воєнна х р о н і к а на 1-у дію)
Н А П И С:
Давид і Голіаф – біблійні антиподи,
представлені вони як два народи
у поєдинку за Свободу
чи рабство для свого народу!?... В.Б.
ГОЛОВНІ ДІЙОВІ ОСОБИ:
ДАВИД – найменший із восьми синів ефратянина Єссея з Юдиного Віфлеєму, пастух
ГОЛІАФ – найсильніший озброєний воїн филистимлянин
Филистимляни – древній народ, завойовник
ЦАР Саула – правитель держави
АВТОР – читець-літописець
АВТОР: І зібрали филистимляни, цей стародавній народ, свої війська на війну, щоб загарбати чужі землі. І зібралися вони до Сохо Юдиного, і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі. І зібралися Саул та ізраїльтяни і таборували в долині, і стали до бою проти филистимлян. Та була тоді така т р а д и ц і я, щоб перед вирішальною битвою спершу помірятися силою найкращим представникам ворожих таборів.
Молодого Давида, майбутнього царя Юдею та Ізраїлю, обрано на поєдинок, а точніше: він сам насмілився битися із найкращим філістимлянським воїном Голіафом, уродженцем міста Ґат.
ДАВИД: Я, звичайна людина, пастух і маю за зброю лише п р а щ у.
ГОЛІАФ: Куди тобі до мене, я – найсильніший воїн, мій зріст –
величезний, 2 метри 90 см, я одягнений у лускоподібний панцир вагою 57 кілограмів та мідні наколінники, а на голові в мене – мідний шолом, у руках – мідний щит. За зброю маю важкий с п и с, один тільки наконечник якого важить майже 57 кг. А держак списа мойого як ткацький вал, а вістря спису – аж шістсот шеклів заліза. Ще переді мною ходить щитоноша.
АВТОР: Обладунки філістимлянця дійсно схожі на оснащення грецьких воїнів, які з'явились у Палестині у 4 ст. до н.е. в результаті завоювань відомого полководця Александра Македонського. До того ж, філістимлянський велетень вважав для себе образою, що битися з ним вийшов неозброєний юнак.
І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них.
ГОЛІАФ: Чого ви вийшли ставати до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене. Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я переможу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам. Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох.
АВТОР: І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина, і вони перестрашилися та сильно налякалися. А Давид син того мужа ефратянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я йому Єссей, що мав восьмеро синів. А Давид він найменший, а три найстарші пішли за Саулом. І сказав Єссей до сина свого Давида: Візьми-но для братів своїх ефу цього праженого зерна, і десять цих хлібів, та й віднеси скоренько до табору до своїх братів. І встав Давид рано-вранці, і полишив отару свою на сторожа; і взяв та й пішов, як наказав йому батько Єссей. І ввійшов він до обозу, а військо виходило до бойового строю, і підняли вони окрик у бою.
І вишикувалися Ізраїль та Филистимляни лава проти лави. І Давид позоставив свою ношу в сторожа речей, та й побіг до війська. І ввійшов він, і запитав своїх братів про поводження. А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полків одноборець, филистимлянин Голіаф ім'я йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова, а Давид почув.
ДАВИД (до Саула): Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином.
САУЛ (до Давида): Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти молодий, а він вояк від своєї молодості.
ДАВИД (до Саула): Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зо стада, а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за гриву, та й побивав його. Ягве, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина.
І сказав САУЛ: Іди, і нехай Ягве буде з тобою!
АВТОР: І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав мідяного шолома на його голову, і надів на нього панцера. І прип'яв Давид меча його на одежу свою, та й силкувався йти, бо він не звик був до того.
І сказав Давид до Саула.
ДАВИД: Не можу в цьому ходити, бо я не звик!
АВТОР: І поскидав Давид їх із себе. І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять вигладжених камінців із струмка, і поклав їх у пастушу торбу, яку мав, а його праща в руці його. І він пішов до филистимлянина.
АВТОР: І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юнак стрункої постави.
ГОЛІАФ (до Давида): Чи я пес, що ти вийшов на мене з палицею? Проклинаю тебе своїми богами. Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій.
ДАВИД (до филистимлянина): Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Ягве Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. Сьогодні віддасть тебе Ягве у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів! І пізнає вся громада те, що Ягве спасає не мечем та списом, бо це війна Ягве, і Він віддасть вас у нашу руку.
І ЗІЙШЛИСЯ ВОНИ ОДИН П Р О Т И ОДНОГО!?...
АВТОР: І с т а л о с я! Коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із п р а щ і, і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, і він упав обличчям своїм на землю. І підбіг Давид, і став ногою на филистимлянина, і вихопив його меча, і витяг його з піхви, та й убив його, відтяв ним йому голову! І побачили филистимляни, що помер їхній силач, і стали втікати! А люди Ізраїлята Юди схопилися, і зняли крик, та й погнали филистимлян аж доти, де йдеться до Ґату, і аж до брами Ашкелону. І падали т р у п и филистимлян по дорозі аж до ворі аж до Ґату, і аж до Екрону. І вернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, та й розграбували їхні табори. А Давид узяв голову того филистимлянина, і приніс її до Єрусалиму, а зброю його склав у своєму наметі.
АВТОР: Давид п е р ем а г а є Голіафа в смертельному поєдинку за допомогою пращі, а потім відрубує його голову. Одержаною Перемогою Давида над Голіафом почався наступ ізраїльських та юдейських військ, які вигнали зі своєї землі окупантів-філістимлян...
ПЕРЕМОГА ДАВИДА над ГОЛІАФОМ у зображенні видатного митця КАРАВАДЖО!
А В Т О Р: НАСЛІДОК та СУЧАСНА МОРАЛЬ: ДАВИДА і ГОЛІАФА обрано своїми народами для смертельного єдиноборства, яке повинно було вирішити результат всієї битви, а, отже, бути народу поневоленому чи – вільному! Тобто переможець поєдинку одержував усі лаври і забезпечував своєму війську загальний результат в усій битві...
Post factum: Усім, хто спостерігав за воєнними подіями, здавалося, що результат дуелі вже вирішено наперед, оскільки юнак із п р а щ е ю вийшов на двобій з велетенським озброєним до зубів головорізом? Але виявляється, що не завжди результат п о є д и н к у визначає зброя, фізично-переважальна сила. Так сталося й у цьому протистоянні. Перемогли прагнення до свободи, праведна мотивація протидії загарбанню, сміливість і мужність та вправність молодого воїна, майбутнього правителя вільної і нездоланної держави!...
За Автора – Валентин В.БугРим. 23 березня 2022 р.
ID:
943555
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Політичний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Історична лірика дата надходження: 30.03.2022 13:53:19
© дата внесення змiн: 30.03.2022 13:53:19
автор: Зореслав Благомирів
Вкажіть причину вашої скарги
|