Приємність хочеться зробить,
І щоб любить мене навчились.
Але частіш за все руйнуюсь,
Й простим словам дивуюсь...
Мені щораз усе не так,
Я все шукаю досконалість.
Я та кохана лиш одна.
Але ніколи не постійна.
Поміж людей не виділяюсь,
Й стараюсь бути як усі.
Лише от зараз захотілось,
Побути в колі друзів...
Я мало часу приділяю,
І головне все забуваю.
Хоч щастя серденько й хотіло,
Але вже досить насолод...
Життя складне й не зрозуміле,
І в мить можливо все зіпсуть,
Але в душі зав'яла квітка,
Й ніхто не верне їй життя.
Закохуватись вже не хочу,
І біль не хочу відчувать,
І милим птахом я не стану,
Бо в клітці знову опинилась.
Мої бажання стали видні,
І я не можу все змінить.
Я лиш промовлю,
Мовчки, в думці мої іще слова :
"Нехай я кращою не стану,
І навкруги не зацвіту,
Але я зможу лише раз,
Сказати що була Щаслива!"
