В прихожій труна,
В труні сяють душі.І серед убитих,
скалічених,змучених - пастор стоїть,
Сповідувать змушений.
Ростили,щоб божії душі не мучились.
Не бачили горя, забули про страх.
Не знали і болю , сліз на очах.
Більш не пам'ятали і мали надію
На новий спочин, на нову вкраїну.
Та й цвяхів зі сто свячених та срібних
Великій труні спочинуть дать гідні.
І в новому світі,пригожім та світлім.
На новій вкраїні, та в новій родині..
Зустрінуть кохання,зустрінуть та й гідно.
Побачать дітей,онуків вродливих.
А з часом страждання,вбивства та муки
Розбиті серця,скалічені,змучені.
В прихожій труна,в труні сяють душі.
І пастор стоїть,сповідувать змушений.