Сьогодні Різдво. День народження Бога. Це могутнє свято. Ми ще досі живі.
У минулому році, а саме у лютому – світ змінився. Сусідня держава вирішила знищити нас. Нападали вранці. Затримались на два дні від запланованої дати. Ракети та авіація трощили аеропорти, вокзали, військові бази, склади… Мить незбагненного страху та розпачу. Феномен незламності серед народів.
Але усе набагато складніше.
Наш народ України, він давно стомлений, від вже давно усе переоглянув та все пізнав. Тому українці такі добрі.
Росіянин править своїм народом за допомогою техніки об’єднання проти ворога. Тому що оце правління тривало так довго, воно стало частиною характеру росіянина. І саме тому росіяни такі злобні.
Отже, злий народ, він заздрив іншим. Вважав себе кращим за інших. А також злий народ постійно брехав. І так сталося, що добрий народ вважається слабким через свою доброту та довіру. Але козаки знайшли могутній опір нав’язливому мисленню злого народу. Це була філософія свободи, рівноправ’я, благородства, честі та здоров’я.
Сучасне Україна мала в серці свободу. Росія прагнула поневолити та знищити за це Україну. Розпочалася жорстока та безчесна війна…
Поняття всього так не плутав ще ніхто, за весь час.
Добрий народ, вільний народ.
Злий народ, зневолений народ.
Героїчне протистояння двох світів розгорнулося на світовій арені серед людей.
Чи досі має значення для чого усе зроблено? Чи має якусь суть питання справедливості? Особливо для дітей, які загинули, які зґвалтовані та які бачили смерть та катування своєї рідної крові.
Але у Різдво, люди, вони трохи інакші. Люди вірять у дива. Просять диво, дарують його іншим. Пісня лине вулицями, коляда, посмішки. Сила, яка змінює усе, вона тут присутня однозначно. Адже любов все одно переможе.
Співайте пісні, даруйте надію, прагніть до світла. Як буде так, то і злий народ програє. Тож гарного вечора Україно та мій народ. Син божий народився…
