Як пташенята, гнізд покинувши тепло,
Ми летимо в світ невідомий безоглядно,
З бажанням пташенят - злетіти до зірок,
Із вірою, що в них все буде шоколадно.
Приваблює нас мрій казкових висота,
І таємничі, недосяжні горизонти,
І почуттів нелецемірних нагота,
І ті - одвічні, райські для душі акорди.
Літати, як орли, хоч станемо самі,
Хоча за горизонти тіло вже мандрує,
Душею заблукав у лицемірній тьмі,
Полетимо до тих, хто нам життя дарує!
Хоч високо із нас хто б не літав,
Як тих забути, хто нам крила дав?
БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ - не обмежений ніякими умовами,
застреженнями
14.05.2023
###################
Не забывай, Кто крылья тебе дал...
Мы, как птенцы, уют покинув гнёзд,
Летим в мир необъятный безоглядно,
Туда, где так легко достать до звёзд,
В мир наших грёз и помыслов нарядных.
Манит нас наших мыслей высота,
Таинственность далёких горизонтов,
И чувств нелицемерных нагота,
И шестиструнок вечные аккорды!
Над миром пусть высоким будет взлёт,
Пусть будем независимо - богаты,
Коль ностальгия душу позовёт,
Бесспорно, полетим к родным пенатам!
И как бы высоко ты не летал,
Не забывай, Кто крылья тебе дал...
ПЕНАТЫ - вернуться к родным пенатам,
вернуться в родной дом
11.07.2012
ID:
983202
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.05.2023 15:27:21
© дата внесення змiн: 22.11.2024 17:37:21
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
