|
Афанасьєв-Чужбинський Олександр :: Критика
Творчість |
Біографія
|
Критика
Олександр Афанасьев-Чужбинський
З книги «Поездка в Южную Россию»
ПОДОРОЖНЯ ЗАПИСКА
Проїздом я відвідав м. Єлисаветград, котре, як за красу, так і переважно за Георгієвський ярмарок, заслуговує уваги.
При в'їзді до окраїни з південного боку міста, біля невеличкого містка, поставлено роз'пяття; це натяк на благочинність мешканці, що і підтверджується дбайливістю їх про благолєпіє храмів, котрі відзначаються у Єлисаветграді не тільки чудовою архітектурою, але й внутрішнім оздобленням. Окрім гарних будівель, досить привабливий і загальний вигляд міста з південного боку, оточеного безперервними та затишними садами, до чого, звичайно, сприяє чудовий грунт землі, що складається із чистого чорнозему. Одначе, неможливо казати це про всю землю без винятку, бо в місті є вулиці дуже піщані, але така обставина виникає від низимності, і то не скрізь, лівого берега річки Інгулу, яка тече посеред Єлисаветграда.
Скажу кілька слів про те, що більш за все привернуло мою увагу. Головне місце між цими предметами займають дві церкви: Успенський собор та храм в передмісті Ковалівна, перший по просторості та внутрішньому убранню, а другий по красі місцевих ікон. Не знаю, кому з них віддати перевагу. Успенський собор має п'ять престолів і багато цінних прикрас. Ось цікаві про нього відомості, взяті мною із записок Одеського товариства історії та давнини: «Церква ця раніше була дерев'яна і однопрестольна, куплена і перевезена на поділ Єлисаветградської фортеці із слободи Федорівки у 1755 році; коли ж постаріла, то замість неї, у 1774 році, по благословінню преосвященного Іова, єпископа Переяславського, закладена нова трьохпрестольна, також дерев'яна, в ім'я успеня присвятої Богородиці, святителя Христова Миколая і святої великомучениці Варвари. Храм освятили у 1781 році, по благословінню Нинифора, архиєпископа Слав'янського та Херсонського. У 1788 році, під час пожежі в Єлисаветграді, вона згоріла і замість неї збудована теперішня, кам'яна, п'ятипрестольна, утриманством полковника Краснощокова». На жаль, ця церква, як і всі інші, враховуючи Ковалівську, збудована поряд з іншими будинками, а тому і не має того вигляду, який би мала, якщо б її оточувала площа.
Ковалівська церква збудована в недавні часи, разом з палацом. Ще раніше я був попереджений, що образи цього храму писані у С.-Петербурзькій академії мистецтв, а від того, як любителя живопису, перший вихід мій із квартири був у цю церкву.
Дійсно, дві місцеві ікони, Спасителя та Богоматері з предвічним немовлям, заслуговують особливої уваги, як вірністю малюнка та чистотою оздоби,так і прозорістю тіла, яке наближеністю до натури прикувало мій зір. Колорит цих картин ефірний, і чим більше вдивляєшся в них, тим більше дивує точність втілення думки художника, який, здається, хотів зобразити не земну плоть, а змінену для вічного життя. Приваблює також і образ чудотворця Мирликійського, Миколая, особливо своїм драпіруванням; розкішна біла риза угодника так, здається, і сяє сріблом. Ковалівська церква — трипрестольна, і легкої, вельми красивої архітектури. На площі цього храму, на захід, знаходиться палац, приваблива та велика споруда, з обпаленої цегли, в три поверхи.
До Єлисаветграду я приїздив 20-го квітня, і обставини затримали мене в ньому до 22-го числа, від чого я був частково задоволений, бо в цей час вже відкрився Георгієвський ярмарок, який наділяє майже весь Новоросійський край привезеними на нього товарами. З'їзд на цей ярмарок був великий; окрім купців і промислових людей з усік країв, тут багато було і інших, особливо поміщиків. Ярмарок розташований при в'їзді до міста з південного боку. Обіг на ньому, за розповідями декого, в цьому році дорівнював обігу кращих часів.
Від упорядника.
До міста, де головним архітектором був Андрій Достоєвський, брат великого письменника, що наголошував: «Краса врятує світ!» — навесні 1856 року приїздив літератор, знавець української історії та побуту Олександр Степанович Афанасьєв. Тоді він ще лише починав здобувати гучне ім'я — Чужбинський. Природні здібності та гарна освіта, отримана в Ніжинському ліцеї, роблять його постать цікавою для людей. Вже на той час серед його знайомих зустрічасмо Євгена Гребінку, Миколу Костомарова, Тараса Шевченка... Свою літературну діяльність Олександр Афанасьєв почав як поет у 1838 році. Вірші писав російською та українською мовами, а пізніше і прозові твори теж були у нього двомовними. Іван Франко характеризував українську лірику Афанасьева-Чужбинського так: «Справжній поет, хоча не настільки значний за масштабом і силою, як Шевченко». З 1856 року Олександр Степанович бере участь у діяльності етнографічної експедиції Російського Географічного Товариства.
Саме в цей час формується його цікава книга «Поездка в Южную Россию» (ч. 1—2, Спб., 1861— 1863). Вона створювалась поволі з різних газетних та журнальних публікацій. Але не всі його подорожні записи увійшли до названої книги.
Дещо загубилося на сторінках провінційної преси, зокрема «Одесского Вестника». У газеті за № 63 від 2 липня 1856 року ми знайшли замітку Олександра Афанасьєва про Єлисаветград, яку і пропонуємо в перекладі українською мовою.
Олександр ЧУДНОВ
"ЄЛИСАВЕТ" 1992, №4, с.2.
|
