Юна зима...
Я по білому білим
Крейдою й пухом малюю портрет.
Личко її і тендітне, і миле.
Майже прозорий легкий силует.
Трохи налякана,
Трохи бентежна -
Хоче сховатися у заметіль.
Сипле сніжинками, наче то зерна
Нових зірок, невідкритих світів.
Все їй вновинку і все їй цікаво,
Очі як сонце,
Жадають чудес...
...Спостерігаю за нею,
П'ю каву...
Диво, яке опустилось з небес
В місяці грудні, морозним світанком,
Тихо іде повз засніжений ліс.
Дихання в'ється білясим серпанком,
Бісер льодяний торкається кіс.
Поки зима не набралася сили -
Не випускає хурделицю в світ.
Поки вона і тендітна, і мила,
Наче весняний пелюстковий квіт
