Дякую. Міи син уже повертається з госпиталю в інвалідному візку. 6 місяців вилежав в Києві і дружина біля нього. Це тільки завдяки її він вижив. І я б дуже хотіла написати про жінок, які разом з своїми воїнами. Не знаю з якого боку підіити до цього написання.А я захоплююсь твоєю прозою. Особливо описами природи. Зараз, звичаино, віина. Але в тебе так гарно, просто і чуттєво це написано,що читаєш і і це все бачиш перед собою,немов в кіно.Прозою я писала тільки етюди. До оповідань справа не доходила. Правда про Софію потоцьку написала першии том і замовкла ніяк не можу закінчити. Чи то я лінуюсь, чи то ці перживання не дають розгулятись думкам.
