Прочитаний :  202
|
Творчість |
Біографія |
Критика
МИ ГОЛОС ПОЧУЛИ ТВІЙ, МАМО!
Смереки, смереки, смереки,
І Прут зажурився внизу...
Ридання трембіти далекі
Навіки в собі пронесу.
О сльози старої Ярини!
Звертала свій погляд на Схід:
Шуміли вітри з України
І Прут переходили вбрід.
Ішли крізь кордони по світу, -
Гей, спробуй їх, пане, спини!
І брала Ярина трембіту,
І шла - чи не їдуть сини?
Казали: "Повернемось, мамо!"
Немає. Не їдуть. Гай-гай!
За Прутом лежить, за горами
Щасливий, казковий той край...
На Схід вона думами лине.
Хто висушить сльзи її?
Цвіла-одцвітала калина,
Текли з верховин ручаї -
До Пруту текли, Черемошу,
Весною текли, восени.
Надіялась мати: "А може,
А може, приїдуть сини?"
Ходила стрічать до границі -
Немає. Не їдуть. Гай-гай!
Стояла і заздрила птицям,
Що можуть летіти в той край:
- Візьміть мені, птиці-лелеки! -
Не чують. Змахнула сльозу...
Смереки, смереки, смереки,
І Прут зажурився внизу.
Ми голос почули твій, мамо!
Мерщій застеляй же столи!
Прийшли ми з твоїми синами,
Тебе визволяти прийшли!
Як вийшла вона за ворота,
Як глянула мати за двір, -
Полки і полки... А напроти
До неї іде командир.
Підходить до матері перший,
Цілує її, пригорта.
А сам у військовій одежі,
На грудях Зоря Золота.
І другий вже виструнчивсь рівно,
Взяв руку він під козирок.
- Привіт вам, Ярино Петрівно! -
Вигукує дружно весь полк.
Чи яв це, чи матері сниться?
Ярино Петрівно, це яв!
З тобою твій син смаглолиций -
Червоний полковник - стояв.
- Зустрілися, мамо!.. А зараз -
По конях! Бо всюди нас ждуть... -
До сонця земля поверталась,
Нову починаючи путь.
Ридання трембіти далекі!
Змахнула гарячу сльозу...
Всміхнулись до неї смереки,
І Прут усміхнувся внизу.
Київ, 1939
|
|
