для Антоніо Гамонеди*
Як усі люди, я прийшов у світ
щоб згадувати, бо знання
це тільки пам'ять, спогад,
нагадування з іншої реальності,
вірнішої, вагомішої, кращої,
з якої нас якогось дня прогнали.
Життя даремно прагне
до першоджерела, де сходяться
всі струмінці потоків пам'яті,
майже торкається його горгулій і тоне
в муках непогамованої спраги.
Ти, моя мамо, єдина, ще можеш
врятувати мене від цього забуття,
яке грозить засіяти мовчанням
дзвінку рівнину в моїй душі. Моя кохана,
сестро самоти, назви хоч щось,
якщо воно було, що гідне пам'яті
за межами печери, в якій живу.
Вакаційний зошит, Мадрид, 30 серпня 2009 р.
*Антóніо Гамонéда - іспанський поет, представник "покоління п'ятдесятих років"
CAVERNA PERPETUA
para Antonio Gamoneda
Como todos los hombres, vine al mundo
a recordar, porque el conocimiento
es tan sólo memoria, remembranza,
reminiscencia de otra realidad
mejor, más prestigiosa y más estable,
de la que un día fuimos desterrados.
La vida es perseguir inútilmente
la fuente primordial, donde confluyen
todos los hilos de agua del recuerdo,
rozar casi sus gárgolas y hundirse
en el suplicio de una sed eterna.
Tú, madre mía, soledad, aún puedes
salvarme de este olvido que amenaza
con sembrar de silencio las llanuras
sonoras de mi alma. Novia mía,
hermana soledad, dime qué hubo,
o si hubo algo, digno de memoria
fuera de la caverna en la que vivo.
Cuaderno de vacaciones , Madrid, 30 de agosto de 2009
