Дороги снігом запорошені
й сусіди, як гості непрошені,
прийшли й назад не хочуть йти.
Війна, ніким неоголошена,
впала на нас тяжкою ношею,
яку народ мусить нести.
Дні перемішані з тривогами,
розлуки й зустрічі – з дорогами,
крок – уперед, і два – назад.
Один одному допоможемо
і віримо, що переможемо.
Своїх шукаєм поміж втрат.
Народні втрати дуже болісні
попри заслуги влади доблесні
(які не йдуть їй до лиця!)
Люди є совісні й безсовісні.
Рік промайнув з весни й до провесні,
й не видно ще війні кінця.
Нас жде майбутнє ще незвідане,
та щоб вернути усе віддане,
то промине не один рік.
Ніхто не знає і не відає,
чому народ простий так бІдує, –
це знає той, хто ще не втік.
В полях незораних, нескошених,
слізми вдів й матерів орошених,
поки на фронті ллється кров –
у цій війні неоголошеній
ненавистю душі спустошені
може спасти лише любов.
19.02.-06.03.2023р.
