Запах любові
Як зайшла вона в палату –
Наче сонечком сяйнуло.
Як оті зелені очі
Усміхнулися на мить…
Щічки – вишеньки червоні,
Губки – присмак холосасу,
І халат сліпучо-білий
Накрохмалено рипить.
Янголиця яснолиця,
Мов послання сил небесних!
Кров моя зашумувала
Новозброженим вином…
Фея пахла шоколадом,
Ніжним подихом лаванди,
Спиртом, йодом, формаліном
І ледь чутно – тютюном.
Ніби музику ввімкнули:
Мікс із маршу Мендельсона,
Тріо крапельниць невпинно
Відбиває точний такт.
Реп – на клятву Гіпократа,
Соло – зойки породілі,
Та і реквієм десь чути,
Як не дивно, але факт.
Вправні пальці звичним рухом
Відсувають білі плавки,
І вганяють гостру голку
У відомий всім квадрат.
Але я лише всміхаюсь,
Болі я - не відчуваю,
Бо солодка мить торкання
Лагідніша у сто крат.
…А сьогодні дещо інші
Аромати колобродять:
Крім духів – одеколону
Підмішався певний тон.
Пахне баром, трохи димом,
Трохи гелем для інтиму,
Як звичайно, нікотином,
І ледь чутно – коньяком.
Ну для чого мені, доле,
Нюх оцей, як у тер’єра!?
Я кляну цей «дар природи»,
І… принюхуюся знов.
Мабуть я знайшов відгадку
На одвічне запитання.
От скажіть: як пахне щастя?
Пахне так, як і любов!