Купив троянди він коханій,
Та дарувати їй букет не поспішав,
Він обережно з квітів обрізав
Шипи, щоб любій біль та рани
Не завдавали, як у ліжко
Духмяний сонній покладе він сам
Букет й побаче очі, ніби там
Засяє сонце й торкне трішки
В очах печаль її та ніжність.
Він розповість: пірнув в день за поріг -
Волосся запах в пам'яті беріг,
Як ту звабливу морю свіжість
Вона всміхнеться мов дитина,
Сховає погляд у трояндах свій.
Він королем став її світлих мрій.
А квіти лагідно так линуть...
