Вийшов місяць жовтопузий з-за сірої хмари,
Став у вікна заглядати до кожної хати.
Он там голову схилила молода дівчина
Перед Образ на коліна, Господу молилась
А у другім у віконці - матір, зовсім сива
Виплакала усі очі - немає вже сина.
Нема сина, чоловіка теж війна забрала
Голосила безутішно, та легше не стало...
Заглядає у віконце - у третє вже місяць
А там - діточок зо троє зовсім ще маленьких,
Посідали у рядочок ‐ немає в них неньки,
Загинула... Сиротами зробилися діти
Заглядає у четверте у п'яте у шосте...
Зажурився жовточолий, заплакав сердешний.
Стільки болю в Україні - що випалив серце...