деревоконі
зелено-брунатні масті завмерлих кленів
з протезами бабчиних крил у гривах,
з підкірковими спогадами — на вагу роси,
з мріями листя про визволення побратима з
полону канадського прапору
коли восени рвонуть якнайдалі
й може комусь із них пощастить
залетіти замість канави в поштову скриньку
і хто б з місцевих не розчахнув її —
буде певен що лист
надійшов саме їй/саме йому
лиш від того/ лиш від тієї
а механічна цикада в будильнику
реготатиме над кожним точно за розкладом,
а в кожну клітинку тіла підшкірний холодок
нерозбірливо вписуватиме найважливіше,
а в Міненергетики закликатимуть і надалі
тримати зарядженими повербанки
поближче до серця
29-30.07.23
