Розвиднилось. Вдягла святкові шати
Душа моя. Літала уночі!
О, скільки сил! Ялинку прикрашати,
Над сірістю літати, живучи
Далеко від споріднених історій.
О, скільки світла! Зоряний клондайк!
Та, роєм іскр до темних територій,
Ти час-від часу знову опадай!
Порушуй звичний лад, зміни орбіту,
Знайди новітній сенс старих понять,
Відкрий святий вівтар, для всіх закритий,
Та – заклинаю – душу цю – не втрать!
Не втрать, благаю! Золотистий промінь
Як блискавка, між нами промайне,
Залишивши на дні осяйний пломінь,
Що зігріває в сутінках мене…
