Вже трішки більшим день січневий став
І сонечко теж вище піднялося,
Сніжок, що уночі на землю впав
Сріблиться, наче діамант коштовний.
Зеленим віялом ялинонька гойда,
Вербичка на льоду стоїть босоніж,
Із дупла яблуні пташина вигляда,
Це ж до осель жене синичку голод.
До годівнички хай вона летить,
Там є насіння, крихти хліба й сало,
Нехай поїсть, щоби не замерзала
І дочекалася красунечки-весни.
Чудесно! 
