Які ми ще були малі...
Летіли дні, летіли дні.
Був татко, мама.
Враз - самі.
Наступні - ми.
До чого Бога поминати,
Як би у вас були Боги,
То не такими б ви були.
Як би,
як би.
А так -
як всі.
Отак з дитинства,
так привчили.
У чому ж радість,
в чому диво?
Самопожертва?
Промовчу.
Невже оцьому Бог учив?
Чи божий син?
А хто пізнав
хоча б творця?
Хоч грань
одну
з його вінця.
Лукаво..
все звучить лукаво.
Невже в лукавстві
бачим Славу.
Жили ви Богом?
Ви є Бог.
ВИ не засвоїли
урок.
Нам залишилось -
промовчати
і над собою
працювати.
