Лиш ти і я. Нікого більш
Немає, як пишу
Тебе. Тебе люблю найбільш.
В цю мить немов дишу
Тобою я. Моя вся ти,
А я весь тільки твій.
З тобою буду я іти
Аж доти, доки мій
Життєвий шлях в останню мить
Не скінчиться навік,
А доти із тобою жить
Я буду весь свій вік.
Адже ти – ціль мого життя,
Бо надихаєш жить,
Збудивши світлі почуття
Й думки в мені в ту мить,
Коли читаю я тебе
Й пишу. Для мене ти –
Безмежне небо голубе,
Мов світ, усі світи,
Що є у всесвіті, який
Не має жодних меж.
Поезіє, мій стан легкий,
В тобі нема їх теж.
Тобою повен я ущерть.
Не зможе розлучить
Ніхто уже нас, тільки смерть
Тоді, коли примчить
За мною. Ну, а доти я,
Тобою буду жить
Щомить, поезіє моя, –
Читати і творить,
Щоб ти багатшою була
На білім світі цім
На мудрість ту, яку б несла
На ньому людям всім.
Євген Ковальчук, 31. 03. 2021
