Усім відомо, як приємно
Почути кілька теплих слів,
Коли на вулиці ще темно
І ранко ледве забринів.
Привітне сонце рано-вранці
За лісом солодко дріма.
Морфею всі довкола бранці,
Природа спить іще німа.
В гаю затих вже соловейко,
Ранкова тиша навкруги,
Світанок зовсім недалеко,
Ще річка спить і береги.
А в ліжку тішаться коханці,
Не відкриваючи очей.
Тіла кружляють в дикім танці,
Не вистачає їм ночей!
Коханих губ торкнувшись ніжно,
Шепочуть пристрасні слова.
Волосся гладиться неспішно,
В обіймах мліє голова.
Рясні зросили поцілунки
Клітинку кожну на щоках.
Малюють руки візерунки
У найчарівніших місцях.
Сплелись тіла усе міцніше,
Вже стогін рветься із грудей.
А серце б’ється все гучніше,
Не за горами апогей…
Давно на небі згасли зорі,
Росою вмилася земля.
Реве худоба на оборі,
На поле проситься теля.
Вже білий день, і крізь віконце
За ними нишком підгляда,
Усміхнено яскраве сонце.
Чи спить ще пара молода?!
Кортить довідатись страшенно
У чому ж криється секрет.
Нам допоможуть достеменно
Весільні сукня та портрет.
І хоч німі всі наші свідки,
Ми з’ясували в чому річ.
Нехай позаздрять всі сусідки –
Була то перша шлюбна ніч!
