Кайдани тимчасові ріжуть йому руки,
Без крові й муки не пройдуть ці виколупи.
Жесть сочиться у виродка і він крізь зуби ,
вириває з м*ясом пальці,мне собі губи.
Не кричить,бо всі почують,засміють,зацькують.
Ткнуть у вічі ,ложкой в лоба.Заздрість не проходить.
І никайся-никайся-никайся скільки розрахуєш
Жорстокими буть легко ,що ж ти сумуєш?
Всі це масса,сіра і бесформна, ох і як же тяжко
Бачить,що вона хоронить черговий слабий талант,
Що не встиг ще стать на ноги,засвітитись жарким
Полум*ям ,що приверне зелені очі.
