Тихий вечір над містом,
тихий смуток в душі,
зорі дивним намистом
вкриють небо вночі.
Вже за обрій сховалось
сонце, лиш пломенить
захід в хмарах багряно,
мов вогонь там горить.
Все темнішає небо,
он Венера, ось Марс,
діткам спати вже треба,
їх вкладу, а сама
Буду з зір малювати
химерні квітки
і у мріях літати
в далекі світи.
Тихо цокають стрілки
відміряючи час,
і секунди, й хвилинки
невпинно летять.
Вже далеко за північ,
час лягати й мені,
на планету драконів
полечу знов у сні.
07.05.2011
