Сльози наповнюють очі,
Серце кричить, що не треба.
Боляче роблячи знову
ти вибиваєш розмову.
Квіти уже чорно – білі,
Ніби я в сумі без криків.
Нащо уся ця розмова,
Ясно і так все – без звуків.
Серце щебече мрійливо
Про зорі і небо мінливе.
Я ще десь там,
там у тузі,в прірві
без помочі друзів.
Десь день ясний загубився,
Де ти шепочеш: «Кохаю».
Там у загубленім раю,
Там я навік пропадаю.
Ти не повіриш ніколи
В сльози – для тебе безглузді.
Де ти тепер пропадаєш?
Чом ти мене не шукаєш?..
В небі мінливім у тузі,
Я пропливаю в безглузді.
