Весною чистою бузок той розквіта,
Такий мабуть, як у в усі літа,
Та старості йому вже не минути,
Але весни не може він забути.
Коли-небудь у недалечку
Підійде до куща
Веселий хлопчичок маленький,
Зірве гіллячку, понесе до неньки,
На це гілок бузку не шкода.
Він хоче щастя дарувати світу,
Не буде він рости тернами,
Що людям заважають жити.
А як зрубать під старість будуть
Колись веселого куща,
Не буде він жалітись ні на кого,
Бо все що помирає, звільняє місце для нового.
