Така німота.
Глуха, тупа, як біль. І біла.
І біла, як вікно. І біла, як папери.
І тиха біль. І тихий світ.
І тихо хочеться упасти. Додолу.
Прямо тут. Під стіл.
І плакати… та сльози заніміли.
Я вмерла, чи то я так вмираю.
Душа… черствіє? – завдячую тобі.
Пишу. То крик душі.
І біле-біле світло не ріже роговицю.
Не б’є, не палить, не вбиває.
Натомість – це робиш ти.
І пусто
Немає крапок
Це все – тобі.
І цяточки на тілі.
Нажаль, ти чхав на мене.
І на мою білу біль.
Білу, як більмо на оці.
Білу, як вода з молоком.
Дата створення: 1 серпня 2012