****
Вона тихо чекала тепла.
Кров холодна по тілу текла.
Утопившись, дивилась у небо,
смутком різала свою потребу.
У куточку, закрившись в пітьмі,
шепотіла крізь сльози собі:
"Повернись! І добий,я прошу,
і я світу на тебе збрешу,
як даруючи, світло ти вкрав,
моє серце у память забрав.
Це був ти, хто з нас двох помилявся,
це був ти, хто узявши зазнався..."
закричала:"Вернись! Як ти міг!
ти прийняв і у серці беріг,
Раптом витягнув й дико встромив.
Я упала, ти рвав і дробив.
Ти убив... та не всю, поверни,
моє серце, прошу, й розітни!"
здається вічність плакала вона,
у цьому була лиш його вина...
Вітаю з відкриттям власної сторінки! Натхнення, кохання, позитивних емоцій.... 
