З тобою граєм в божевільні ігри...
Хто дужче вдарить...хто сильніше закричить...
Неначе два поранені у серце тигри,
Коли один піде то інший болісно мовчить...
"Ми просто так з тобою...просто друзі",
Аж надто часто це повторюєш мені,
Та мітку "смертник" ставиш будь-якій подрузі,
"Ти тільки мій"...Шепочеш увісні...
Тамуєм біль щодня в чужих обіймах,
Ховаєм сльози знов фальшиво сміючись
І кожна мить неначе в романтичних фільмах,
Одними лиш губами просимо..."Вернись"...
Здається все так легко повернути,
Та кожен гордо фиркає собі під ніс.
Чому тоді не можемо усе забути?
Спустити все байдуже під укіс...
І я читаючи рядки лиш сумно посміхнуся,
Ніщо від себе я не здатен заховати,
Заплющу очі...На стіну зіпруся -
Не хочу жити лиш для того щоб...Не помирати
І день прожитий не приносить втіхи,
Коли нам справді більше нікуди піти...
Так сильно тягнуть до землі байдужості доспіхи,
Коли насправді в серці тільки ти...
