Під свистом куль і криками живого бою,
Так важко дихати, мов з діркою в легенях,
Я поринаю в вир думок,залишений тобою,
Де наші фото разом на мішенях...
Війна в середині...Здоровий глузд позиції зминає,
Тіснить на всіх фронтах,долає почуття.
Яка йому різниця хто кого кохає,
Холодний наче лід не знає співчуття...
Він добре пам`ятає, як отримав рану,
Коли одівчний ворог тихо шепотів...
Коли три слова наче в груди вдарили кохану,
Він мирно спав...Втручатись не хотів...
Заклякло в грудях...Наче світ здригнувся,
І тиша засвистіла мов піднятий меч...
Ще мить...І я як завжди посміхнувся,
Хоч відчував як в голові гуляє смерч...