Немов у шахах ми йдемо до перемоги
Втрачаємо фігури,щоб сховати головне.
Хіба по іншому ходити ми не маєм змоги?
Одного із гравців усе ж поразка не мине.
Всі прагнуть результату, а мені лиш гра цікава.
Для кого партія, мені ж цікавий кожен хід.
І лиш остання ця була захоплива й яскрава -
Фігура короля в руках обпалить наче лід...
Я заберу його із дошки - навпіл розламаю...
"Здаюсь."-Сміюся.-"Хочеш так перемогти?"
У цей момент з полегшенням зітхаю,
Відсуну крісло і готуюся піти...
Надіюся не спинищ за плече схопивши,
"Ще партію?" - спокусливо спитаєш ти.
Я посміхнусь повіки сумно опустивши :
"Пробач...Немає сил...Втомився...Мушу йти"
І всі фігури розлетяться по підлозі,
Як ти рукою їх зметеш зі столу...
"Пробач...Тримати сміх не в змозі"-
Почну з тобою знов заплутану розмову...
А чорний ферзь впаде мені під ноги,
"Я розтопчу?Тобі ж ,мабуть,усеодно?"
В її очах лиш сльози і ніякої тривоги,
"Усе в твоїх руках...Другого не дано."
Я,далі сміючись, візьму тебе за руку,
"Що ти накоїла?Та ти ж їх більше не збереш.
Нехай ця гра буде тобі в науку,
Ну чому ж ти плачеш..?Ну чого ревеш..?"
Фігури з золота чи лиш з потертого граніту,
Яка різниця як думки у кожного блудні...
І ними в пошуках я облетів ледь не половину світу
Та не знайшов...Бо правила у гри одні...