І я боюся. І мені теж страшно. Та не за себе самого…
За те, що мама чутиме з новин,
Що вбивця – батько…
І вона побачить, що це примушений казати
Її син!
Це драма матері одної. Одна дитина стала сиротою.
Трагедія для цілого народу: боятись, плакати, мовчати,
Або байдуже споглядати на горе інших.
Чи то глузливо проказати: Ти сам у своїх бідах винуватий».
Мій брате - незнайомцю – друже!
Наш час настав! Не будь байдужим.
Сьогодні – він, а завтра – ти, За день – то я, а через два - вони…
Народ позбавлений мети. Позбутий права жити.
Ми засоби погашення рахунків. Ми на землі своїй раби. Примушені шукати за кордоном порятунку.
Серця розбиті…
Кинуті батьки, кохані, рідні, діти і хати .
По волі чиїй? За які гріхи!?
Дружини й матері для всього світу проститутки. Різноробочі й бидло їх чоловіки.
То хто ж вигонить нас із дому? Жид чи москаль? А може зайда незнайомий?
Нема їх тут – це кожному відомо.
Бо ми є «вільні»! Маєм свого «пана»!. А пана, кажуть, гіршого нема, ніж із «Івана» «пана»!
Тож схаменімось! Або гірше буде …
Ми вже гниємо на своїй землі. Та є натхнення, сили є і час сказати зараз кожному із нас:
«Один за всіх! І всі за одного!»
Надіймося на себе і просімо допомоги в Бога!
