Ти не любив мене, а лиш хотів
Щоб я на ніч твоєю стала.
А я ж так вірила тобі,
Здається, я по-справжньому кохала.
Багато гарних слів ти говорив мені,
Щоб голову мою скоріше закрутити,
Для того, щоб віддалася тобі,
Для того, щоб ти міг мене любити.
Тобі були байдужі мої почуття,
Ти знав своє й твердив лише: "Я хочу".
Та протистояла я тобі,
Противилась, що було мочі.
Тебе хотіла бачити щодня,
Й душа моя, як ластівка, до тво́єї летіла,
Та в один вечір зникло все,
Неначе хтось підрізав мої крила.
В той день такі надії покладала,
Щоб були вдвох з тобою,
Щоб про почуття свої сказав.
А ти ж... Лиш грався ти зі мною.
В моїх очах тоді ти впав.
До того я лише чекала,
Щоб ти прийшов до мене й усміхнувся,
Щоб щось спитав, сказав
І щоб до мене ненароком доторкнувся.
Ти був для мене що вода,
Щоб спрагу свою втамувати.
Не знаю, як без тебе я жила,
Як я могла когось іще кохати.
Ти говорив мені тоді,
Що скільки треба, стільки й будеш ти чекати.
Ти ніжний був і вдячна я тобі-
Мене ж навчив ти відчувати.
Та в мить щось трапилось із нами:
Ми стали із тобою як чужі.
Мені так важко, не передати і словами,
Що ж відчуваєш ти? скажи же, як тобі?
Ти став до мене наче вже байдужий,
Ні-ні, мене ще замічаєш, але слова уже не ті.
Скажи, що є виною цьому, любий друже,
Невже ж була холодна я як лід?
А може в цьому є й твоя провина,
Ти ж сам казав, що ти дівчат не можеш не любити.
Якби ж по-справжньому мене любив ,
То ти б не зміг зі мною так вчинити.
Пробач мені, якщо я щось не так зробила,
Образила тебе, а може й погордила.
З тобою ми не раз зустрінемось іще. Я знаю.
А поки-що прощаю тобі все.
Й тебе від себе відпускаю.
ID:
395362
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.01.2013 16:30:34
© дата внесення змiн: 25.01.2013 16:30:34
автор: Мавка Росинка
Вкажіть причину вашої скарги
|
