Настав світанок, він проснувся,
Як завжди модно одягнувся.
Й побіг.
Його чекає вже робота,
Для нього це така бридота!
Але він іде.
До вечора там працював,
Собою офіс протирав,
Бо гроші треба.
Нарешті кошти назбирав,
На тиждень він відпустку взяв,
Щоб відпочити.
На ній він планував роботу,
Не забув він цю турботу,
Бо звик.
І так життя все він провів.
Бездумно роботою кипів.
А нащо?
Великий статок має,
Та нещасний помирає,
Все життя мучившись.
Мав за мету він тільки гроші.
Тай отримав золоті свої ноші.
На похорон...
дякую
