Хризантеми замерзлі в снігу
Опустили голівки і плачуть:
– Пані Анно, в шалену пургу
Що для ока квітки наші значать?
Люди швидко дістали із шаф
Довгі светри і теплі вушанки.
А нас просто охоплює страх:
Хто поставить нам хатки-бляшанки?
Он троянди зігріті теплом
І крізь дах поглядають сонливо,
У достатку, захищені склом,
На мороз позіхають ліниво.
Вітер їм не зрива пелюстки,
Завірюха мина стороною,
І тендітні зелені листки
Прокидаються свіжо весною.
Ми ж міцного не знаємо сну
І турботи від осені-мами,
І чекаєм на тітку-весну
Вже засохлими, злими кущами.
У садку утворився каток,
Тягнуть діти із хліва санчата,
І не хочуть вже плéсти вінок
З наших квіток замерзлі дівчата.
На подвір’ї крилата зима
Вже готує із криги лаштунки,
І сміємося цвітом дарма –
Дітлахи новорічні дарунки
Все чекають від Діда з мішком,
I той щедро дари презентує.
Нам же, вкритим холодним сніжком,
Навіть ковдру стару не дарує.
Нащо граємо кольором ми?
Серед снігу палаєм усюди?
Всі любуються шармом зими.
Хризантемам не дякують люди.
Ніколи не задумувався над квітами так, як Ви ... дуже чуттєво і емоційно, навіть серце зжимається від болю , дуже сподобалось, адже оригінальна і філософська тема
Анна Берлинг відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Салтане! Так, ніби під дитячі замасковані рядочки, а наповнення - глибше! приємно, що зрозуміли завуальований натяк!