кожного ранку я зриваю ще один лист
із непотрібного календаря на стіні
у той час коли ти прокидаєшся поруч із кимось
і мені щораз так бракує квадратних метрів
в цій старій і занедбаній хижі
мені катастрофічно не вистачає повітря
ніби рибині викинутій на берег
і може вперше в житті я не знаю що з цим робити
я пройшов крізь скільки залежностей
що сприймаю позу шавасана як належне
я лікував алкоголізм ігроманією
а психози тютюнопалінням
я пропускав через себе легкі наркотики
і занюхував їх суперклеєм
але тепер коли все це лишилось в минулому
коли я став здатним чинити супротив
мені залишилося випити
дві блакитні пігулки твоїх очей
щоб дійти до найвищої стадії щастя
і все б нічого але сьогодні сто перший день
відтоді як я дивився на них востаннє
і кожної миті ломка стає нестерпною
і небо над головою кришиться на уламки
в яких я так щемко вбачаю твій погляд
поки водії паротягів в нічному мороці
спиняють гарячі серця машин так як і ти зупиняла моє
за один і сто днів до цього
́́́́́
