Я люблю казки,
коли ти розповідаєш...
Зашнуровуєш мене в обійми
і першим засинаєш.
Тоді тебе слухають стіни,
мовчать галасливі сусіди,
кудись тікають всі біди,
втрачають сенс розмови...
А потім ти прокидаєшся
і йдеш у свої справи,
а я, чи то з цікавості,
чи може суто для забави,
заваряю в чайнику заспокійливі трави...
Я чекатиму твоїх казок,
я чекатиму твоєї присутності...
І сусіди, і стіни,
і безглузді розмови,
не витримують твоєї відсутності...
