Колись давно,ще за часів козацтва
свобода–воленька була,
але було одне нещастя-
земля кровинкою гула.
Та воля кров’ю омивалась,
свобода-шрамами й слізьми,
а душі шаблями карались
проти москальської грози.
У бій ішли із честю люди,
в бою хай милує Господь,
вернешся-буде честь усюди,
поляжеш-серце не заводь.
Козак-страшна була людина,
він голову мечем знімав,
та ще страшніш була година,
коли він руки опускав.
Він бачив все,що можна бачить,
він знає,як ловити кулі на льоту,
але ніколи не пробачить,
що втратив брата у бою.
"та ще страшніш була година" - Гріх убивати, але вочевидь, що більший гріх не зупинити вбивство вбивством...
Шкодую їх диких,
шкодую…
А дід мій прадавній ,
чим він завинив? –
Він теж не досіяв
і не долюбив… http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478001
