Ти виходиш під небо.
Між сузір’їв і небул,
Неосягнений оком,
Твій накреслено шлях.
Легко пишуться вірші,
Як охоплює відчай,
І недуга пульсує
В нерівних рядках.
Бліц-новини. Чекання.
Блиск вітрини. Чекання.
Поряд люди. Чекання.
Вир німих голосінь.
Рим нових витікання,
Наче меду — й тікання
У слова, ніби в сховок
Від нових потрясінь.
Смутний образ могили
Ти торкаєш безсило.
Але серцем не приймеш,
Не здасися війні.
Легко пишуться вірші,
Як спізнаєш найгірше…
Над захмареним небом
Тоне скрик в глибині.
