Ставний клин журавлиний
В небесах пропливає,
А журавлик один
За гуртом поспішає.
У блакитному сяйві
Він натужно курличе,
То він любу свою
Неньку рідную кличе.
Вмить учула старенька
Що біда підступає,
І повітряних хвиль
Що є сил посилає
В допомогу під крильця
Неокріпшому сину,
Й особистим взірцем
Наставляє дитину.
Траєкторії вгору
Вже ледь-ледь залишилось.
А у матінки сил
Зовсім вже не лишилось.
Шкереберть у безодню
Її тіло пустилось –
Висоти пік здолать
Їй гуртом не судилось.