Шлях тернистий, безкінечно
Звивистий, мов доля.
Кому слава, кому гроші,
Українцям - воля
Ох дається як непросто,
Мов з каменя сльози...
Вже осінній дощик сіє,
А за ним - морози.
Діти наші на кордоні
Спокою не знають
Перемир"я, а з Росії
"Градами" стріляють.
Схаменіться, політики,
Досить воювати!
Гірко сина проводжає
У могилу мати.
Подивіться в її очі
Темні, мов криниця,
Не забудьте про тих діток,
Що по сиротинцях.
В мирний час же повтрачали
І батьків, і долю!
Прошу, панів політиків:
- Забезпечте волю.
